Літературні премії світу

Письменники творять дива на папері, ми їх читаємо, ми ними захоплюємося, ми обговорюємо і живемо за прописаними сценаріями. Ніхто не скаже, що жодного разу не використав думку, ідею чи цитату прочитану в книзі. Одні такі книги живуть довго, інші стають безсмертними, а є деякі, які гублять­ся у часі і просторі. Існують витвори літераторської уяви, які вже багато років визнані читачами і світом загалом, чиє слово не тьмяніє у вирі життя. Такі книги та їхніх авторів відзначають різними літературними преміями. Отже, найголовніші літературні премії міжнародного ґатунку.

                                                Нобелівська премія

Нобелівська премія в галузі літератури вважається найпрестижнішою міжнародною літературною премією у світі. Створена разом з чотирма іншими Нобелівськи­ми преміями за заповітом Альфреда Нобеля 1895 року, вручається з 1901 року.

Винагорода має бути отримана людиною, яка створила «найбільш видатні роботи в напрямі ідеалізму». При­суджує премію Шведська академія, яка була заснована за взірцем Французької академії королем Густавом III у 1786. Академія складається з 18 членів, відомих як De Aderton («Вісімнадцять»). Вона складається зі шведських письменників, поетів, учених та істориків. У виборі лауреата Нобелівської премії працює Нобе­лівський комітет, що складається з 4 або 5 осіб вибра­них із числа членів Академії на термін 3 років. Імена кандидатів є засекреченими протягом 50 років, а це означає, що імена потенційних кандидатів до і після оголошення є тільки чутками.

У жовтні відбувається вибір переможця, а 10 груд­ня в Стокгольмі відбувається урочиста церемонія вручення Нобелівської премії. Лауреати нагороджу­ються золотою медаллю із зображенням Альфреда Нобеля з відповідним написом, дипломом і чеком на встановлену грошову суму, розмір якої залежить від прибутків Нобелівського фонду. Лауреати Нобелів­ської премії повинні протягом 6 місяців після вру­чення їм нагороди виступити із популярною лекцією з теми своєї роботи.

Першим лауреатом Нобелівської премії з літератури був Сюллі-Прюдом. Він отримав 150 782 шведських крон. На сьогодні ця сума складає 10 мільйонів швед­ських крон. У 2010 році лауреатом Премії  став  Маріо Варгас Льйоса (народився 28 березня 1936 в Перу)

— перуанський проза­їк,   драматург, есеїст, філософ, публіцист, по­літичний і громадський діяч.    Твори Варгаса Льйоси відображають його бачення Перу і життєвий досвід як перуанця. З часом він поступово розширив свій діа­пазон і взявся за висвітлен­ня проблем, що постають в інших країнах світу. Впродовж кар'єри змі­нився також його стиль- від літературного мо­дернізму до іноді грай­ливого постмодернізму. Серед українських пись­менників на Нобелівську премію висувались І. Франко, В. Винниченко, П. Тичи­на, М. Бажан, У. Самчук, В. Стус, Л. Костенко. Іван Франко і Василь Стус не дожили до розгляду їхніх справ. П. Тичина і М. Бажан відмовились брати участь у конкурсі. Павло Тичина через політичні мо­тиви (боявся повторити долю Б. Пастрнака). Мико­ла Бажан - відмовився через незнання його творчості за кордоном.

                                    Букерівська премія

Букерівська премія була заснована у 1969 році і вва­жається найпрестижнішою літературною премією англомовного світу та світу загалом, після Нобелів­ської. Премія присуджується щороку за роман, напи­саний англійською мовою громадянином Британської Співдружності Націй або Ірландії. Перше вручення відбулося в 1969 році. Тоді лауреат отримував 5 тис. фунтів стерлінгів, пізніше ця сума зросла до 10 ти­сяч, а потім до 15 і 20 тисяч фунтів. Сьогодні розмір Букерівської премії складає 50 тис. фунтів стерлінгів (майже 100 тис. доларів). Адміністративним орга­ном, що керує премією, є щорічно поновлюваний кон­сультативний комітет, до якого входять два видавця і по одному представнику від письменників, літератур­них агентів, книгопродавців, бібліотек і Фонду Бу­керівської премії, голова Ради директорів «Воокег» і ще одна посадова особа, що представляє цю компа­нію. Спочатку консультативний комітет формує спи­сок з представлених на премію книг (щорічно на здо­буття премії представляється понад 100 книг). Той же комітет затверджує журі з п'яти людей - це відомі літературні критики і письменники, вчені, громад­ські діячі. Влітку журі оголошує довгий список, що включає 20-25 назв, а потім у  вересні формується шість учасників короткого спис­ку премії. Переможець Букерів-ської премії оголошується в жов­тні на спеціальній церемонії. Лауреатом премії 2010 року став Говард Джейкобсон за роман «Проблема Фінклера» - бри­танський письменник і журна­ліст, який став відомим завдя­ки написанню гумористичних романів на тему проблем бри­танських євреїв. Ця книга, опублікована лондонським ви­давництвом «Блумсбері», дослі­джує питання сучасного життя євреїв, а також присвячена те­мам «кохання, втрати і чолові­чої дружби». Голова суддівської комісії, сер Ендрю Моушен, сказав: «Проблема Фінклера» - прекрас­на книга: дуже весела, звичайно ж, але також дуже розумна, дуже сумна і дуже вишукана. Вона є тим, чим виглядає, і набагато більшим, ніж ви­глядає. Абсолютно достойний переможець цієї ви­датної нагороди». Джейкобсон став найстарішим переможцем (68 років) із часів перемоги Вільяма Голдінга у 1980 році, а «Проблема Фінклера» є першим гумористичним романом-переможцем за 42-річну історію нагороди.

На початку 2008 року орг­комітет Букерівської премії оголосив про заснування но­вої нагороди — спеціального призу Букер Букерів» за кра­щий твір, який отримував Бу-керівськую премію з моменту проведення першої церемонії її вручення 22 квітня 1969 року. Ця нагорода вручалася лише одного разу на церемонії у 2008 році в ознаменування сорокової річниці Букерівської премії. У конкурсі на зван­ня «кращого з кращих» взяв участь 41 твір, оскільки в 1974 і 1992 роках лауреатами Буке­рівської премії ставали по дві книги. У 2008 році вперше у процедурі рішення участь брали читачі, яким була надана можливість вибрати кращий твір із шорт-листа, до якого увійшли шість фіналістів; їхні імена були оголошені у травні 2008 року. Ім'я ла­уреата премії The Best of the Booker було оголошено в липні 2008 року під час літнього літературного фес­тивалю в лондонському Southbank Centre. Призером стала книга Салмана Рушді «Діти півночі», романи «Ганьба» Джона Кутзеє і «Оскар і Люсінда» Пітера Керрі посіли друге і третє місця відповідно.

                                Пулітцерівська премія

Одна з найпрестижніших нагород у галузі літератури, журналіс­тики, музики і театру в СІЛА, заснована ви­давцем «жовтої пре­си» Джозефом Пулітцером.

Джозеф Пулітцер народився 10 квіт­ня 1847 року в міс­ті Мако в Угорщині. 1864 року - емігрував до США як найманець союзної армії під час

громадянської війни Півночі й Півдня 1861—1865 рр. Після війни переїхав у Сан-Луїз, де 1868 року влаштувався репортером у німецькомовну газету Westliche Post, і вже через три роки став співвласни­ком цього видання. У 1869 році його обрали до зако­нодавчого органу штату Міссурі. У 1982 році Пуліт­цер переїздить до Нью-Йорку, де 1883 року придбав ранкову газету World. Редакторський талант Пулітцера дав змогу перетворити World у головний нью-йоркський рупор демократичної партії. Через чоти­ри роки нью-йоркська громадськість побачила нове видання — Evening World. Методи, якими Пулітцер завойовував читацький інтерес, досить прості й вод­ночас дієві. Він поєднував на сторінках газет статті про політичну коруп­цію, журналістські роз­слідування, сенсації в різних царинах життя, трохи гумору й реклами. Згодом почав додавати спортивні новини, ру­брики, присвячені жін­кам, яскраві ілюстрації й карикатури. Таким чином, на сторінках Пулітцерівських газет було все — від пліток («жов­та преса») до серйозної політичної аналітики. Згодом занадто напружена робота негативно позна­чилася на здоров'ї Пулітцера - тому 1887 року він залишив крісло головного редактора, а 1890 - вза­галі відійшов від видавничих справ. 29 жовтня 1911 року Джозеф Пулітцер помер. Його заповіт став ціл­ковитою несподіванкою для всього журналістського світу. Він жертвував два мільйони доларів Колум­бійському університету в Нью-Йорку. Медіа-магнат бажав, щоб три чверті фонду пішли на створення ви­щої Школи журналістики, а решта — на створення премії для визначних американських журналістів -Пулітцерівської премії.

Готуючи свій заповіт 1904 року, Пулітцер зазначив, щоб цю премію вручали так: чотири нагороди для  журналістів, чотири — в царині літератури і драма­тургії, одна премія за освітянську діяльність і чотири стипендії для журналістських подорожей у пошуках цікавих фактів і карколомних сенсаційних публікацій. Щодо літератури, то нагороди мали отримувати амери­канські романісти, автори оригінальної американської драми, яку було представлено на суд глядачів у Нью-Йорку, також по одній нагороді готувалося для авто­ра історичної книжки про США, автора американської біографії, а також для найкращого видання, що мало вплив на формування громадської думки в суспільстві. Але передбачливий Пулітцер у заповіті вказав ще й на те, що, відповідно до рішення членів журі, кількість премій і номінацій може змінюватися, якщо це відпо­відає соціальним змінам, які відбуваються у країні і матиме позитивний вплив на громадян, якщо цього ви­магатиме громадськість або ж із причин, пов'язаних зі зміною часу. З 1917 року премія вручається щорічно в перший понеділок травня опікунами Колумбійського університету в Нью-Йорку.

 Розмір премії — 10 тисяч доларів.

Першим її лауреатом став американський журналіст Герберт Баярд Своп за серію матеріалів «Зсереди­ни Німецької імперії», опублікованої в «Нью-Йорк ворлд» у жовтні 1916 року.

У 1999 році Спостережна рада дозволила інтернет-репортерам брати участь у номінації «Журналістське розслі­дування». З 2006 року приймався до розгляду онлайн-контент (репортажі, фотографії) паперової преси. З 2009 року Пулітцерівську премію стали вручати журналістам як за матеріали, опубліковані в дру­кованих виданнях, так і за публікації в Інтернеті. Журі відзначило зростаючий вплив онлайнових ЗМІ і їхній все більш професійний контент. Майже чверть претендентів на Пулітцерівську премію в галузі жур­налістики в 2009 році були представлені у вигляді онлайнових документів — 37 різних видань, що іс­нують тільки в Інтернеті.

Літературна премія вручається в шести номінаціях: «За художню книгу, написану американським пись­менником, бажано про Америку»; «За книгу з історії Сполучених Штатів»; «За біографію або автобіогра­фію американського автора»; «За вірш»; «За нехудожню літературу»; «За кращу драму». Лауреатами літературної Пулітцерівської премії в різні роки ставали Ернест Хемінгуей («Старий та море»), Гарпер Лі («Убити пересмішника»), Вільям Фолкнер («Притча»), Юджин О'Ніл («За обрієм», 1920; «Анна Крісті», 1922; «Дивна інтерлюдія», 1928; «Довга подорож у ніч», 1957), Теннессі Вільямс («Трамвай «Бажання»), Артур Міллер («Смерть комівояже­ра»), Маргарет Мітчелл («Віднесені вітром»), Джон Апдайк (за романи «Кролик розбагатів» і «Кролик заспокоївся» ).

                                             Премія імені Астрід Ліндгрен

Шведська пре­мія за визначні досягнення в літературі для дітей та юна­цтва. 2002 року уряд Швеції потурбувався, щоб ім'я ви­датної дитячої письменниці зберігали і популяризували не тільки її твори, а й престижна літературна премія. Разом із тим, вони поставили за мету посилити інтерес до дитячої літератури у світі та зробити її більш до­ступною для дітей. На сьогодні вона вважається най­більшою нагородою в царині дитячої літератури й складає пять мільйонів шведських крон (приблизно 500 тисяч євро). Власниками почесної премії мо­жуть стати сучасні дитячі письменники, ілюстра­тори, а також організації, що пропагують читання серед молодого покоління. До складу журі (12 осіб) увійшла онука письменниці, Анніка, а очолює раду з вручення премії Янне Ліндстрем, відомий у Швеції дитячий письменник. Висока нагорода і її грошовий додаток може бути розподілений відразу між кілько­ма авторами. Премія не вручається посмертно. Пре­тенденти на премію не можуть номінувати себе самі. Рішення про висунення кандидатур приймає журі на основі подання різних організацій. У 2011 році премія присуджена письменникові й ілюстратору з Австралії Шону Тану (1974 року  наро­дження). Він створив близько двох десятків творів. Центральними в його творчості вважаються книги «Кролики» (The Rabbits) 1998 року, для якої він створив картинки, а також «Нічия річ» (The Lost Thing, 1999) і «Прибуття» (Arrival, 2006), які він сам написав і проілюстрував. Твори Тана перекладені десятками мов світу.

                                 

                                     

                              Премія імені Иоганна Гете

Це найбільша літературна нагорода Німеччини. Премія Гете вручається кожні три роки 28 серпня- в день народження класика німецької літерату­ри - і складає в грошовому еквіваленті 50 тисяч евро. З часу заснування в 1927 році її лауреатами були Герман Гессе, Томас Манн, а також «батько» психоаналізу Зигмунд Фрейд. 2011 року її отри­мав сирійський поет Адоніс. Його справжнє ім'я

- Алі Ахмед Саід Есбер (Ali Ahmed Said Esber). Алі Ахмад Саїд, який має псевдонім Адоніс, на­родився на півночі Сирії в 1930 році. У віці 26 років він залишив батьківщину через політичні переслідування. Зараз живе в Парижі, однак про­довжує писати арабською. Він став першим араб­ським автором, який отримав німецьку літератур­ну нагороду. Поету її вручили за «космополітичну творчість і внесок у світову літературу».

                

                           

 Гонкурівська премія

Французька літературна премія для відзначен­ня прозових творів французькою мовою, яка вру­чається щорічно з 1903 року. її було засновано за ініціативи та фінансової підтримки братів Жуля та Едмона Гонкурів. Завдяки великим коштам, які за­лишили після себе брати, було організовано акаде­мію, що носить їхнє ім'я. Сьогодні до Гонкурівської академії входять десять найвідоміших літераторів Франції, кожний із який має один голос при ви­значенні лауреата премії. Президент академії, нато­мість, має два голоси. Свого часу членами організа­ції були письменники А. Доде, Ж. Ренар, Ф. Epia, Е. Базен та інші. Матеріальна частина Гонкурівської премії є символічною і складає 10 євро, але при цьо­му премія вважається однією з найпрестижніших і висуває автора в аванґард французької літерату­ри та збільшує продажі його книжок. Ґонкурівська премія може бути присуджена автору лише раз за його життя. Як курйоз, Ромен Гарі отримав премію двічі, бо написав інший твір під псевдонімом Еміля Ажара і не був попередньо відомий під цим псевдо­німом. У 2011 році за роман «Карта і територія» пре­мії удостоївся Мішель Уельбек (справжнє прізвище — Тома; народився 1958 р.) — письменник, поет, співак, сценарист, кінорежисер. Один із найбільш читаних у світі французьких авторів.

Дублінська літературна премія

Одна з найбільш престижних лі­тературних премій у світі. Була заснована в 1996 році міською радою Дубліна та американським інвестиційним фондом ІМПАК (ІМРАС). Одним із програмних завдань премії є відродження слави Дубліна як «літературної Мекки». Вручається щорічно за найкращий прозаїчний твір ан­глійською мовою. Розмір премії складає 100 тисяч євро. Дублін­ська премія вважається не лише однією з найбільших у грошово­му вираженні, але й найбільш демократичною у світі, оскільки претендувати на неї може пись­менник будь-якої національності з будь-якої країни, будь-якого віку.   Єдиним   обмеженням є  обов'язкова публікація книги англійською. Якщо книгу з самого початку видано іншою мовою, 25 % премії отримує її перекладач. Твори висувають­ся на присудження премії гро­мадськими бібліотеками світу за результатами опитування читачів. Міжнародне журі обирає із загальної кількості «короткий список» — декілька найбільш гідних, серед яких лише один стає переможцем. До складу журі входить росій­ський письменник Анатолій Кудрявицький. У 2011 році лауреатом премії став Колум МакКанн з Ірландії за роботу «Нехай крутиться неймовір­ний світ».

Премія Х'юго (Г'юґо)                         

Літературна премія в галузі наукової фантастики, заснована в 1953 році. Названа на честь Гернсбека Х'юґо — засновника першого науково-фантастичного журналу «Захо­плюючі історії». Премія прису­джується щорічно за найкращі твори в жанрі фантастики та фентезі, опубліковані англій­ською мовою в попередньому році. Номінанти та переможці обираються за результатами го­лосування зареєстрованих учасни­ків Всесвітнього конвенту любите­лів фантастики WorldCon (тому премію вважають «читацькою»). Лауреатам вручається статуетка, яка зображує злітаючу ракету. У 2010 році у номінації «Кращий роман» перемогли відразу дві книги - «Зоряна дівчинка» Па­оло Бачигалупі і «The City and the City» Чайни М'евіля. За обидва твори було віддано однакову кількість голосів, що за багатолітню історію премії відбува­ється лише втретє. Серед інших лауре­атів «Х'юго» Чарльз Стросс із кращою новелою   «Palimpsest»,   Уїлл Макин­тош із оповіданням «Bridesicle», На­тан Паркер з кращим повнометражним сценарієм «Мооп» та інші автори. Всього було присуджено премії в 15 номінаціях, у тому числі за кращий комікс і кращий сце­нарій короткометражного фільму. Спеціальний приз «Кращий новий автор» дістався американ­ській письменниці Шенан Макгвайр.

               

                   Премія принца Астурійського

            

Престижна іспанська літературна премія вручаєть­ся не за конкретний твір, а за загальний внесок у літературу. Ця премія - найпрестижніша в іспано­мовному світі, її навіть називають «іспанською Но­белівською премією». За традицією, вона вручається спадкоємцем іспанського престолу. Премія принца Астурійского присуджується у номінаціях: куль­тура, наука, техніка, спорт, суспільна діяльність. Лауреатові премії принца Астурійського, яка вру­чається в адміністративному центрі Астурії Ов'єдо, крім відповідних грамот і зробленої за особливим замовленням художником Жоаном Міро статуетки, вручається грошова премія в розмірі 50 тисяч євро. Раніше її лауреатами стали: Нобелівський лауреат німець Гюнтер Грасс, також Нобелівський лауреат іспанець Каміло Хосе Села, перуанський письмен­ник Варгас Льйоса та інші видатні представники світової літератури.

                             Премія імені Ганса Крістіана Андерсена

Міжнародна премія, яку вручають за видатний внесок у дитячу літературу найкращим письмен­никам і художникам-ілюстраторам дитячої книги. Організована 1958 року Міжнародним комітетом із дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО за реко­мендацією його засновника та першого президен­та, видатного діяча світової дитячої літератури Йєлли Лепман. Лауреатів оголошують один раз на два роки. Премія вручається 2 квітня, в день на­родження видатного данського казкаря Ганса Кріс­тіана Андерсена. Для авторів дитячої літератури премія Андерсена є найпрестижнішою міжнарод­ною нагородою. Часто її називають Малою Нобе­лівською премією. Найвищою та найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль із профілем казкаря. її присуджують найвизначні­шим і прогресивнішим майстрам у галузі дитячої книги та вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (ШВУ). Серед переможців - такі знані письменники, як Марія Ґріпе, Джеймс Крюс, Сельма Лагерлеф, Астрід Ліндгрен, Еріх Кестнер, Туве Янссон, Джанні Родарі, Кетрін Патерсон. 1973 року Почесний диплом Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отри­мав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андер­сена» вписано ім'я Всеволода Нестайка та його книжку «То­реадори з Васюківки». У 2010 лауреатом премії «за внесок у ди­тячу літературу» став Девід Алмонд (народився 15 травня 1951 року) - англійський письменник, відомий перш за все як автор творів написаних у жанрі магічного реалізму. У 1985 році була опублікована перша книга Алмонда «Безсо­нні ночі», збірка оповідань, орієнтована на дорос­лу аудиторію. Перший дитячий роман письменни­ка «Ськелліг» вийшов у світ в 1998 році. Книга отримала широкий успіх, на основі її сюжету було знято однойменний фільм, поставлено театральна виставу та оперу. Роман «Глина», опублікований у 2005 році був включений Американською бібліо­течною асоціацією у список кращих книг для під­літків.

                                    Премія шейха Заїда

В Арабському світі з'явилася своя літератур­на премія, щорічна вина­города складає 110 тисяч доларів. Премія заснована Об'єднаними Арабськими Еміратами (ОАЕ) з метою заохочення письменників із країн Близького Сходу і Північної Африки. Премія названа на честь засновника ОАЕ, першого і беззмінного протягом 33 років президента країни шейха Заїда бен Султана Аль Нахайяна, вручаєть­ся за кращі твори в таких напрямах, як художня і розвиваюча література, мистецтво, книги для ді­тей, періодичні видання арабською мовою. Вона покликана заохочувати і стимулювати творців і мислителів у сфері осві­ти, мистецтва і арабської культури, а також гуман­ності та пошани особистос­ті.

Найбільш відомим лау­реатом цієї нової премії став   єгипетський пись­менник Юсеф Зідан, він отримав 50 тисяч доларів. Його роман «Вельзевул» досліджує конфлікти, що виникли після того, як християнство стало офі­ційною релігією Римської Імперії. Церемонія на­городження відбулася 16 березня в Абу-Дабі. Окрім нього, було ще п'ять пре­тендентів на здобуття пре­мії, але одне лише потра­пляння в число фіналістів гарантує визнання серед видатних письменників Арабського світу і пере­клад книжок іншими мо­вами. Кожен із фіналіс­тів, включаючи Зідана, отримав 10 тис. дол. Зідану також гарантували переклад його роману ан­глійською мовою. Міжнародна премія за арабську літературу про­водиться спільно з Фон­дом Букерівської премії і фінансується Фондом Емі­ратів, добродійною органі­зацією, що знаходиться в Абу-Дабі.