Наталка- Полтавка

Наталка- Полтавка

-          Петре! Виходь! Батько вже сплять!

(Петро співає)

-          Так хто ж це шепоче? І неначебто так близенько. Петре, це ти? Ура!

-          Тихше! Ти чого кричиш? Батечка розбудиш.

-          Ой фу

-          Шо фу?

-          Фу

-          Шо ти фукаєш?

Ластівко моя!

-          Сокіл!

-          Лелеко моя!

-          Коханий!

-          Птице!

-          Жаданий!

-          Ріба!

-          Єдиний!

-          Ягідка моя червива!

Ягідка моя червона!

А мій батько вже спить.

-          А мій батько спить!

-          А мій нє.

-          А мій спить

-          А мій нє

-          А мій так спить, аж хропе.

-          Я теж , як сплю, то хроплю, бо так тебе кохаю, моя рідна Наталонько! Так же вже кохаю.

(Гавкає собака)

-          Клятий Сірко! Киш! Собако! Батька ще розбудить!

-          А тоді що, любий?

-          А ти що не знаєш?

-          Ні .

-          Знов мене твій тато по леваді ганятимуть.

-          А як доженуть, тоді що?

-          Не знаєш?

-          Ні

-          Тебе ніколи веслом ні по чому не били?

-          Ну що ти, любий!

-          А мене били. Так же мене твій батько веслом били. Так же мене твій батько веслом били! Аж із сил вибився… А мені то й байдуже. Тільки  3  дні встати не міг. Так же все боліло, так же все зуділо. А ще більше – чесалося.

-          Коханий, а он бачиш зіронька .

-          Бачу.

-          Так то ж ти.

-          А он бачиш зіронька?

-          Бачу.

-          То ти!

А он бачиш одна зіронька на другій?

-          Бачу.

-          А знаєш, що то?

-          Ні.

-          То я на мопеді.

-          Коханий, а батько казали, що як побачить нас разом, то вб’ють. І спочатку тебе, мій любий, а тоді мене.

-          Ні!

-          А чого?

-          Ти шо!

-          А чого?

-          Не нада. Хай би вже спочатку тебе, а тоді мене.

-          НЕ СУДИЛОСЯ НАМ РАЗОМ БУТИ, ПЕТРЕ! ПЕТРЕ…ПЕТРЕ… ПРОЩАВАЙ!

-          Ні, стій кохана моя птице! Не відлітай! Йома йо. Чому розплетена коса?

-          Зараз заплету!

-          Ні. Не треба!

-          Чого?

-          Ах ти ж…

-          А чи винна я?

-          А чи ні? Ти згентьбила наше кохання!  Кому мушу вірити, якщо ти збрехала? Ну ти ж і брехло! Не жити мені . Мені, козаку українському – не жити! Прощавай, рідна Україно - нене! І ти Чумацький Шлях, і ти, рідне село. І ти, конопля некошена! Хто ж догляне тебе, хто скосить, хто продасть? І ви мамо глухенька! І ви тато теж!  І Жучка песик. Сестричка люба….Ну Віка давай.

Зоя, Галчонок, Лєночка, Іра, Наталка – о, ця  тут. Вероніка, Коля.

-          Апчхи

-          Здорова будь, гадюка! Нема в житті козака Петра! Загинув, як козак ( Чик)